Особливості та інституційні чинники забезпечення очної клінічної підготовки студентів стоматологічного профілю в умовах воєнного стану

Анотація

Актуальність. Повномасштабна війна в Україні спричинила суттєві трансформації у системі вищої медичної освіти, зокрема у сфері стоматології, де клінічна підготовка традиційно базується на безпосередній взаємодії студента з пацієнтом. Обмеження, зумовленіні безпековою ситуацією, дефіцитом ресурсів, нерегулярністю роботи клінічних баз та значним психологічним навантаженням, створюють бар’єри для якісного очного навчання. За таких умов виникає потреба в комплексній оцінці інституційних чинників, що впливають на доступність клінічної практики, а також у визначенні ролі симуляційного навчання як ефективного компенсаторного інструменту.
Мета. Визначити інституційні, організаційні та психоемоційні чинники, що зумовлюють рівень доступності та ефективності очної клінічної підготовки студентів стоматологічного профілю в умовах воєнного стану, а також оцінити роль симуляційного навчання як інструменту формування клінічних компетентностей в умовах обмеженого доступу до пацієнтів.
Матеріали і методи. Проведено одномоментне анонімне онлайн-опитування здобувачів вищої освіти стоматологічного профілю (n = 103) із використанням платформи Google Forms. Інструментарій дослідження (анкета) включав блоки запитань щодо: доступності клінічних баз; чинників, що перешкоджають участі в очній практиці; суб’єктивної оцінки ефективності симуляційного навчання; потреби в його інтенсифікації, а також психоемоційного стану респондентів у воєнний період. Опрацювання даних здійснювалося за допомогою методів описової статистики; результати візуалізовано у формі секторних і стовпчастих ­діаграм.
Результати. Аналіз отриманих даних засвідчив критично низький рівень регулярного доступу до клінічної практики: лише 4,8 % студентів мають постійну можливість відвідувати клінічні бази. Для більшості студентів (71,4 %) доступ є лише частковим, а для 9,5 % — повністю відсутнім. Провідними інституційними та організаційними бар’єрами участі в очній підготовці визначено: безпекові чинники (61,9 %), недостатнє матеріально-технічне забезпечення баз (57,1 %), дефіцит пацієнтів або клінічних випадків (52,4 %), нераціональний графік занять (42,9 %) та логістичні труднощі, зокрема географічну віддаленість (28,6 %).
Висновки. Результати дослідження підтверджують, що очна клінічна підготовка студентів стоматологічного профілю в умовах воєнного стану зазнає критичного впливу інституційних та безпекових чинників. Це зумовлює суттєве зниження доступності клінічних баз та порушує регулярність практичного навчання (лише 4,8 % здобувачів мають стабільний доступ до пацієнтів). Встановлено, що за таких умов симуляційне навчання набуває статусу пріоритетного компенсаторного інструменту, який дозволяє підтримувати належний рівень мануальних навичок, проте потребує подальшої інституційної підтримки та модернізації матеріально-технічної бази закладів вищої освіти.