Міофункціональні апарати у комплексному лікуванні анкілоглосії та короткої вуздечки язика: впровадження в систему державної політики охорони здоров’я

Анотація

Мета: вивчити поширеність аномалій фіксації вуздечок язика серед пацієнтів віком 6–9 років, які звернулися на первинний прийом. Вивчити періоди нормалізації типу ковтання та роботи м’язів язика у пацієнтів, яким провели фре­нулопластику, і у тих осіб, батьки яких відмовились від хірургічного втручання у їхніх дітей, з використанням міофункціональної терапії за допомогою апарата Froggy Mouth (FMA). Обґрунтувати необхідність нормативного врегулювання впровадження таких технологій у клінічну практику в межах державної політики охорони здоров’я та правового забезпечення міждисциплінарного підходу у хірургічному та ортодонтичному лікуванні.
Методи. У цьому клінічному дослідженні взяли участь 1236 пацієнтів віком 6–9 років, які звернулися на первинний ортодонтичний прийом. Для проведення дослідження відібрано 36 пацієнтів з анкілоглосією та 38 пацієнтів з короткою вуздечкою язика. Ці 74 пацієнти були розподілені на чотири групи: пацієнтам І групи (17 осіб з анкілоглосією) та пацієнтам ІІ групи (21 особа з короткою вуздечкою язика) провели френулопластику із загоюванням операційної рани первинним натягом та міофункціональну терапію апаратом Froggy Mouth. Пацієнтам ІІІ групи (19 осіб з анкілоглосією) та пацієнтам IV групи (17 осіб з короткою вуздечкою язика) проводили лише міофункціональну терапію апаратом Froggy Mouth. Усі пацієнти пройшли клінічне та лабораторне обстеження.
Результати та обговорення. Серед усіх обстежених 420 осіб (34 %) мали анкілоглосію чи коротку вуздечку язика, атипове ковтання. Більшість батьків пацієнтів зазначали, що при народженні дитини були поінформовані про ваду розвитку вуздечки язика своєї дитини, однак відмовились від втручання (68 %) чи провели втручання (32 %), яке забезпечило акт смоктання. Ці батьки були повідомлені про необхідність френулопластики у віці змінного прикусу для забезпечення формування нормального типу ковтання. Середня тривалість лікування в І та ІІ групах становила приблизно 16 тижнів і у пацієнтів розвинувся нормальний тип ковтання, тоді як усі пацієнти ІІІ та IV груп не мали змін на шляху розвитку нормального типу ковтання.
Наукова новизна. Клінічні та цефалометричні дослідження пацієнтів І та ІІ груп засвідчують, що основним ефектом лікування апаратом FMA є нормалізація ковтання після попередньої френулопластики у пацієнтів з анкілоглосією та короткою вуздечкою язика. Зміни на боковій телерентгенограмі положення під’язикової кістки та відсутність двоконтурності нижньої щелепи. У пацієнтів III та IV груп не спостерігалося покращення положення язика під час комплексної терапії з використанням апарата FMA. Лише у 17,6 % осіб IV групи розвинувся автоматизований акт ковтання. Ми вважаємо використання міофункціонального апарата Froggy Mouth доцільним і необхідним етапом у міждисциплінарному лікуванні пацієнтів з аномаліями розвитку вуздечки язика, при яких язик розташований на дні ротової порожнини та дистально, де першим етапом повинна бути френопластика.
Науково обґрунтоване впровадження хірургічних втручань для пластики вуздечки язика та міофункціональних ортодонтичних технологій потребує належного правового регулювання на законодавчому рівні, а саме — нормативного закріплення відповідних положень у клінічних протоколах, стандартах надання медичної допомоги та вимогах до акредитації медичних фахівців. Результати дослідження засвідчують не лише клінічну ефективність використання зазначених технологій, але й необхідність правового забезпечення інтегрованого міждис­циплінарного підходу до лікування патологій прикусу. 
Висновки: язик, що знаходиться на дні ротової порожнини та дистально у періоди росту, не стимулює розвиток верхньої щелепи, що спричинює порушення її росту, зниження носового дихання, компенсаційне зміщення нижньої щелепи із формуванням класичного профілю пацієнта з ІІ класом відповідно до теорії функціональної матриці кісткової тканини за М. Моссом. Для ортодонтів важливим є формування нормального акту ковтання, що сприяє ефективності лікування, скороченню його тривалості та профілактиці рецидивів. Наші результати підтверджують ефективність методики лабіальної терапії, розробленої Патріком Феллюсом: у більшості пацієнтів після френулопластики вже через 16 тижнів спостерігалося формування нормального типу ковтання.
Дослідження засвідчує потребу у нормативно-правовому врегулюванні впровадження міофункціональних технологій у клінічну практику. Впровадження міофункціональних апаратів у контексті державної політики потребує міждисциплінарного підходу, заснованого на доказовій медицині. Визнання ­таких техно­логій на законодавчому рівні сприятиме гармонізації стоматологічної, функціональної та загальної медичної практики.