Методики відновлення опорної функції носа у реконструктивній ринопластиці
DOI:
https://doi.org/10.64124/DMR-2025-2-29Анотація
За даними ВООЗ, викривлення більшою чи меншою мірою носової перегородки має близько 90 % населення. Прагнення людини бути привабливою вважається однією з основних причин поширеності операцій на носі через неправильне анатомічне положення, різноманітність дефектів та небажаних деформацій.
Ринопластика вважається найпоширенішою операцією у пластиці обличчя. Алгоритм досягнення маленького тонкого та гострого носа — це вже не парадигма, а данина успішної хірургії. Причинами, які призводять до необхідності повторної ринопластики, є первинна ринопластика (53 %), підслизова резекція носової перегородки (23), травми (17) та набуті деформації носа (7 %). У ринопластичній хірургії триває пошук методик, які б забезпечували надійний передбачуваний віддалений результат.
Мета: проаналізувати провідні дослідження щодо методик відновлення опорної функції носа в реконструктивній ринопластиці, а також застосування різноманітних методик під час реконструктивної ринопластики.
Матеріал і методи. Огляд провідних досліджень базувався на виявленні у пошуковій системі з медичних досліджень, а також у вільному доступі Google Scholar наукових публікацій, присвячених відновленню опорної функції носа під час реконструктивної ринопластики.
Результати та обговорення. Основою реконструктивної ринопластики є створення стійкого каркаса носа, який буде основою для формування пропорційної зовнішньої картини. Ринопластику вважають найпоширенішою операцією у пластиці обличчя, а вторинна ринопластика є перлиною ринохірургії. Аналіз наукових праць доводить, що методів відновлення опорної функції носа в реконструктивній ринопластиці є багато, а погляди хірургів на ці методи дуже різноманітні.
Висновок. Незважаючи на наявність різних методів відновлення опорної функції носа в реконструктивній ринопластиці, вони мають ті чи інші недоліки, які необхідно враховувати під час вибору тактики ведення конкретного пацієнта. Пошук нових ефективних підходів і методів пластики є дуже актуальним.
Посилання
1. Kovalsky, M. P., Markevich, O. O., & Prokopets, K. O. (2009). Rhinoplasty—a short excursion into history. Scientific Bulletin of the O. O. Bogomolets National Medical University, 1, 176–180. [ Ковальський, М. П., Маркевич, О. О., Прокопець, К. О. (2009). Ринопластика — короткий екскурс в історію. Науковий вісник НМУ ім. О. О. Богомольця, 1, 176–180. ].
2. Khrapach, V. V. (Ed.). (2021). Fundamentals of Plastic and Reconstructive Surgery. Kyiv. [ Храпач, В. В. (Ред.). (2021). Основи пластичної та реконструктивної хірургії. Київ].
3. Adamson, P. A. (1990). The failed rhinoplasty. Curr. Ther. Otolaryngol. Head. Neck. Surg., 4, 137–144.
4. Bailey, B. (1997). Nasal septal surgery 1896–1899: transition and controversy. Laryngoscope, 107(1), 10–14. DOI: https://doi.org/10.1097/00005537-199701000-00005.
5. Conley, J. (1985). Intranasal composite grafts for dorsal support. Arch. Otolaryngol., 111(4), 241–243. DOI: https://doi.org/10.1001/archotol.1985.00800060065008.
6. Devaiah, A. K., & Bounmany, K. K. (2009). Surgery of the nasal septum. In: Stucker, F., de Souza, C., Kenyon, G., Lian, T., Draf, W., Schick, B. (Eds.) Rhinology and Facial Plastic Surgery. Springer, Berlin, Heidelberg. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-540-74380-4_15.
7. Dhingra, P. L. (2007). Diseases of ear, nose and throat. 4th Ed. Chapt. 26.
8. Gruber, R. P. (2000). Insearch of the ideal nose. Plast. Reconstr. Surg., 7, 2570–2572. DOI: https://doi.org/10.1097/00006534-200006000-00044.
9. Gubisch, W., & Sinha, V. (2008). Extracorporeal septoplasty—how we do it at marien hospital Stuttgart Germany. Ind. J. Otolaryngol. Head. Neck. Surg., 60(1), 16–19. DOI: https://doi.org/10.1007/s12070-008-0007-z.
10. Gubisch, W. (2005). Extracorporeal septoplasty for the markedly deviated septum. Arch. Facial. Plast. Surg., 7(4), 218–226. DOI: https://doi.org/10.1001/archfaci.7.4.218.
11. Gubisch, W. (2006). Twenty-five years experience with extracorporeal septoplasty. Facial. Plast. Surg., 22(4), 230–239. DOI: https://doi.org/10.1055/s-2006-954841.
12. Gunter, J. P., & Rohrich, R. J. (1987). External approach for secondary rhinoplasty. Plast. Reconstr. Surg., 80, 161–174. DOI: https://doi.org/10.1097/00006534-198708000-00001.
13. Lin, G., & Lawson, W. (2007). Complications using grafts and implants in rhinoplasty. Operat. Techn. Otolaryng., 18, 315–323. DOI: https://doi.org/10.1016/j.otot.2007.09.004.
14. Guyuron, B., & Behmand, R.A. (2003). Caudal nasal deviation. Plast. Reconstr. Surg., 111, 2449–2457. DOI: https://doi.org/10.1097/01.PRS.0000060802.70218.FE.
15. Kamer, F. M., & McQuown, S. A. (1988). Revision rhinoplasty. Analysis and treatment. Arch. Otolaryngol. Head. Neck. Surg., 114, 257–266. DOI: https://doi.org/10.1001/archotol.1988.01860150039014.
16. Karaaltin, M.V., Batioglu-Karaaltin, A., Orhan, K.S. et al. (2012). Autologous fascia lata graft for contour restoration and camouflage in tertiary rhinoplasty. J. Craniofac. Surg., 23, 719–723. DOI: https://doi.org/10.1097/SCS.0b013e31824dbb92.
17. Killian, G. (1904). Die submucose Fensterresektion der Nasenscheidewand. Arch. Laryngol. Rhinol., 16, 362–387.
18. Metzenbaum, M. (1929). Replacement of the lower end of the dislocated septal cartilage versus submucous resection of the dislocated end of the septal cartilage. Arch. Otolaryngol., 9, 282–296. DOI: https://doi.org/10.1001/archotol.1929.00620030300008.
19. Mowlavi, A., Masouem, S., Kalkanis, J. et al. (2006). Septal cartilage defined: Implications for nasal dynamics and rhinoplasty. Plast. Reconstr. Surg., 117, 2171–2174. DOI: https://doi.org/10.1097/01.prs.0000218182.73780.d2.
20. Muhlbauer, W. D., Schmidt-Tintemann, U., & Glaser, M. (2002). The alar contour graft: Correction and prevention of alar rim deformities in rhinoplasty. Plast. Reconstr. Surg., 109, 2495–2505.
21. Peer, L. A. (1937). An operation to repair lateral displacement of the lower border of the septal cartilage. Arch. Otolaryngol., 25, 475–477. DOI: https://doi.org/10.1001/archotol.1937.00650010529014.
22. Phillipps, J. J. (1991). The cosmetic effects of submucous resection. Clin. Otolaryngol. Allied. Sci., 16, 179–181. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1365-2273.1991.tb01972.x.
23. Romo, T., Soliemanzadeh, P., Choe, K. S., & Sclafani, A.P. (2003). Reduction Structured Rhinoplasty. J. Facial. Plast. Surg., 4, 573–577. DOI: https://doi.org/10.1055/s-2004-815651.
24. Romo, T. I., & Pearson, J. M. (2008). Nasal implants. Facial. Plast. Surg. Clin. North Am., 16(1), 123–132. DOI: https://doi.org/10.1016/j.fsc.2007.09.004.
25. Vuyk, H. D., Watts, S. J., & Vindayak, B. (2000). Revision rhinoplasty: review of deformities, etiology, and treatment strategies. Clin. Otolaryngol. Allied. Sci., 25, 476–481. DOI: https://doi.org/10.1046/j.1365-2273.2000.00353.x.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Стоматологія. Медицина. Реабілітація
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Як цитувати
